XV. Додатки

15.1 Зразок Клопотання про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна

«Слідчому судді __________ ________ районного суду міста Києва

КЛОПОТАННЯ
про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна

м. Київ

«___» _______ року

ВСТАНОВИВ:
___________ Прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслі-

дування у кримінальному провадженні No __________ від __.__.____ за ознаками кримінальних злочинів, передбачених __________ Криміналь- ного кодексу України (далі – КК України) за підозрою громадянин України __________ за ознаками кримінальних злочинів, передбачених __________ КК України.

Встановлено, що ______________________________________________.
Таким чином, своїми умисними діями, __________ вчинили __________, тобто скоїли кримінальне правопорушення, __________ передбачене __________КК України.
__________ року, __________ повідомлено про підозру у вчиненні кримі- нальних правопорушень, передбачених __________ КК України. ___________________________________________________________________________. ___________________________________________________________________________.

Завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 Кримі- нального процесуального кодексу України (далі – КПК України), є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередже- ного розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив

кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуаль- ному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи із забезпечення кримінального провадження застосовують з метою досяг- нення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого є сукупність підстав чи ро- зумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціаль- ній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного по- зову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановле- ному цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховуван- ня, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий чи прокурор мають вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку май- на, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство), інших державних органів та органів місцевого самовряду- вання, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України, арешт майна до- пускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопору- шення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям кримінального правопорушен- ня, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, котрі встановлюються під

час кримінального провадження, зокрема предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладено у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівко- вій формі, зокрема кошти і цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, окрім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У частині другій статті 173 КПК України зазначено, що під час вирішен- ня питання про арешт майна слідчий суддя чи суд має враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна наклада- ється у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у ви- падках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3–1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини дру- гої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої криміналь- ним правопорушенням, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинува- ченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кри- мінального провадження, як арешт ______________________________________ ________________________________________.

Крім того, в органів досудового розслідування є підстави вважати, що набуття у власність _______________________________ є результатом незаконної діяльності __________________. У зв’язку з чим, згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, арешт відповідного майна, поза сумнівом, застосовується як проміжний захід, що має за- безпечувати, у разі потреби, подальшу конфіскацію цього майна, яке вважається органом досудового розслідування ймовірним результа- том незаконної діяльності.

Частиною другою статті 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використан- ня у кримінальному провадженні. Речові докази, отримані або вилуче- ні слідчим чи прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міні- стрів України.

Положеннями частини четвертої статті 100 КПК України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищен- ня стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України, ре- чові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді чи суду Національному агент- ству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їх економічної вартості, а речові дока- зи, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості – для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У частині сьомій статті 100 КПК України говориться, що у випадках, пе- редбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї стат- ті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідуван- ня, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно

зі статтями 171–173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбачено- му абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді чи суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству зі зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству.

Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію дер- жавної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управ- ління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримі- нальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управ- ління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» [далі – Закон]).

Заснування Національного агентства є результатом:

  • імплементаціїуправовусистемуУкраїниположеньДирективиЄСвід 03.04.2014 No 2014/42/EU про арешт і конфіскацію предметів злочин- ної діяльності та доходів від неї, а також Рішення Ради ЄС No 2007/845/ JHA від 06.12.2007 про співробітництво у сфері повернення активів;
  • виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС (який наразі вважається виконаним);
  • дотриманнявимогКонвенціїпровідмивання,пошук,арештіконфіс- кацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про бо- ротьбу з корупцією, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму;
  • впровадження 38 рекомендації Міжнародної групи з протидії від- миванню брудних грошей та Кращих практик щодо адміністрування арештованих активів, затверджених 27.04.2018 у межах підгрупи з кримінально-правових питань «Великої вісімки» (G8);
  • виконання приписів Закону України «Про засади державної антико- рупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014–2017 рр. та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупцій- ної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 рр.Так, зокрема, «Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримі- нально-правових питань 27 квітня 2005 р. схвалено Кращі практики щодо адміністрування арештованих активів (G8 Best Practices for the

Administration of Seized Assets). Як зазначено у відповідних рекомен- даціях, вони спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів. Водночас одна з ключових рекомен- дацій полягає в тому, що в судовому провадженні, відповідно до на- ціонального законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду у справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів у дохід держави, передусім тих, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості, наприклад, судна, літаки, автомобілі, тварини, ферми з вирощування сільськогосподар- ських культур тощо. Держава має забезпечити розгляд питання про надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду у справі активів, надто обтяжливих для управління. У свою чергу отрима- ні від реалізації доходи мають бути збережені згідно з національним законодавством до винесення остаточного рішення суду та застосуван- ня заходів конфіскації або стягнення активів у дохід держави.

Основна мета заснування та діяльності Національного агентства по- лягає у сприянні процесуальній діяльності слідчого, детектива, про- курора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підляга- ють конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави у кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Так, в управління Національному агентству можуть бути передані лише активи, які відповідають таким умовам:

  • вони визнані речовим доказом;
  • на них накладено арешт у кримінальному провадженні;
  • арешт має передбачати заборону розпорядження (обов’язково), або користування майном (бажано);
  • їхсукупнавартістьстановитьпонад200розмірівпрожитковогоміні- муму для працездатних осіб;
  • це не завдає шкоди кримінальному провадженню.Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її (за можливості).

Закон та КПК України не містять обмежень щодо типів, видів активів, які можуть передаватися в управління Національному агентству, так само як і обмежень щодо видів злочинів, у кримінальних проваджен- нях з розслідування яких були арештовані відповідні активи.

Приймаючи активи в управління, Національне агентство самостійно не управляє ними (інакше як у спосіб їх реалізації шляхом передання відповідному реалізатору), натомість обирає професійного управителя конкретним типом активу і передає йому актив в управління, контро- лює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом та прийнятим на його вико- нання підзаконним актом.

У статті 19 Закону визначено дві альтернативні підстави передання ак- тивів в управління Національному агентству:

• ухвала слідчого судді чи суду про передання активів в управління Національному агентству;

• згодавласникаактивівнаїхпереданнявуправлінняНаціональному агентству.

За змістом статей 19–24 Закону Національне агентство самостійно не здійснює управління активами (інакше як у спосіб їх реалізації). У разі передання Національним агентством активу в управління професій- ному управителеві за договором, послуги з такого управління можуть бути оплачені виключно з доходів від управління (частини друга і третя статті 21 Закону).

Отже, за загальним правилом, управління за Законом у спосіб передан- ня активу в управління за договором управителеві можливе, якщо воно здатне приносити дохід.

За таких обставин Закон не передбачає можливості управління май- ном, як Національним агентством самостійно, так і обраним управи- телем за договором, у спосіб суто його зберігання (оскільки збері- гання призводить лише до витрат без одержання доходів). Водночас, Національне агентство може організувати деякі заходи зі зберігання арештованого майна, та лише для цілей подальшого передання такого майна в управління професійному управителеві і лише на строк, необ- хідний для організації такого передання в управління, таке тимчасове (короткотермінове) зберігання також не може передбачати витрачан- ня коштів Державного бюджету України.

Згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямом управління майном — забезпечувати (генерувати) надхо- дження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Саме тому Національне агентство не має повноважень і прав витра- чати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, обслуговування, підтримання у на- лежному стані, оперативно управляти і вчиняти інші дії стосовно ак- тивів, окрім їх передачі для реалізації або в управління за договором. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем, обраним у порядку, встановленому Законом, й оплачуватися виключно з доходів від управління, отримуваних управителем у процесі комер- ційного використання активу.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону, Національне агент- ство здійснює заходи з проведення оцінювання активів (пункти 3, 4). У зв’язку з чим обов’язково, отримавши в управління майно, Національне агентство першочергово проводить його оцінювання (встановлює рин- кову вартість).

Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що управління рухо- мим і нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК Украї- ни речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для криміналь- ного провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді чи суду Національному агентству України для здійснення заходів з управління ними для забез- печення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості – для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Частиною четвертою статті 21 Закону передбачено, що майно, зокрема у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управ- ління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддають- ся швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами, щонайменш не нижчими від ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 No 685 (далі – Примірний перелік).

У частині п’ятій статті 21 Закону встановлено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копію котрої над- силають Національному агентству негайно після її винесення з відпо- відним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копію котрої надають На- ціональному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реаліза- ція здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами.

Порядок відбору таких юридичних осіб і порядок реалізації активів ви- значено постановами Кабінету Міністрів України «Про відбір на конкур- сних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів» від 09.08.2017 No 558 та «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах» від 27.09.2017 No719.

Наразі Національним агентством на конкурсних засадах відібрано юридичну особу, яка здійснює реалізацію арештованих активів (на аукціоні OpenMarket) – державне підприємство «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (за договором).

Активи, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінюванню, яке здійснюється визначеними за результатами конкур- су суб’єктами оцінної діяльності та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам – підприємцям, у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі.

Управління активами згаданими особами здійснюється на підставі до- говору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збіль- шення їх вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, понесених ним у зв’язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.

Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управ- ління.

За приписами статті 24 Закону, надходження від здійснюваного Наці- ональним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до Державного бюджету України.

Отже Закон, зокрема у статті 21, встановлює дискреційні повноважен- ня Національного агентства, які полягають у компетенції Національно- го агентства самостійно встановлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку (затвер- дженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 No 685), та залежно від цього визначати, з урахуванням принципу верхо- венства права, який шлях управління активами найбільш ефективний, тобто дозволяє найбільшою мірою забезпечити збереження вартості активів, а також її збільшувати (за можливості).

Дискреція — це елемент управлінської діяльності. Вона пов’язана з владними повноваженнями і їх носіями – органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повно- важеннями – вона характеризується відсутністю однозначного норма- тивного регулювання дій суб’єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи No R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з пев- ною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону передбачено дві аль- тернативні підстави управління Національним агентством арештова- ними активами:

• ухвала слідчого судді або суду;

• згода власника.

У зв’язку з чим Національне агентство не має власної дискреції вирішу- вати, чим йому управляти, а чим – ні.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що На- ціональне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема як захід забезпечення позову — тільки щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, зі встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися таки- ми активами.

Управління активами — діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління від- повідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Тобто, винесення відповідної ухвали чи передання Національному агентству активу в управління за згодою власника свідчить про появу в Національного агентства окремого майнового права управління аре- штованим активом. Це – спеціальне строкове речове право на майно, подібне до інших майнових прав на чуже майно, визначених цивіль- ним законодавством.

Національне агентство під час виконання відповідного судового рі- шення має керуватися нормами Закону з урахуванням того, що ним має бути забезпечено виконання цього судового рішення таким шля- хом (реалізація або управління за договором), за якого буде макси- мально досягнуто мети управління, вказаної в Законі.

У разі виконання такого судового рішення для досягнення зазначеної в Законі мети управління, Національне агентство має право, зокрема передбачене статтею 21 Закону, самостійно на власний розсуд обира- ти шлях управління активом (реалізація або передача в управління [за договором]), тобто діяти у межах своєї дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення та виконуючи дії, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає най- кращим за цих обставин справи.

Однак під час здійснення таких повноважень у будь-якому разі Націо- нальне агентство має враховувати, приймаючи рішення або виконую- чи дії, у межах наявних дискреційних повноважень, зокрема передба- чених статтею 21 Закону, що має бути досягнуто визначеної Законом мети управління такими активами, з якою власне таке управління до них було застосовано.

Адже мета є першочерговою, а шляхи її досягнення – похідними від неї.

Розглянути це клопотання вважається за потрібне без повідомлення підозрюваних та їх захисників. Оскільки є ризик того, що вказані особи, дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, почнуть здійс- нювати перешкоди, що унеможливлять накладення арешту і передачу в управління Національному агентству відповідного майна, що у подаль- шому створить додаткові перешкоди у забезпеченні конфіскації майна та відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 2, 98, 100, 170- 174 КПУ України та статтями 1, 9, 19–24 Закону, –

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду та задовольнити це клопотання;

2. Накласти арешт на майно, а саме заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування ____________________ ___________________________________________________________________________;

3. Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та ін- ших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визна- чених статей 1, 9, 19–24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержа- ними від корупційних та інших злочинів» ______________________________;

4. Контроль за виконанням Ухвали покласти на прокурора, що здійс- нює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
No ______________від __.__.____;

5. Розглянути клопотання без виклику підозрюваних та їх захисників.

Додатки: 1. витяг з ЄРДР на __ арк.; 2. копії матеріалів кримінального провадження, якими обґрунтовується клопотання на ___ арк.

Прокурор Прокуратури міста Києва

____________

15.2 Зразок Ухвали про накладення арешту на майно та передачу його в управління АРМА

«_______________ районний суд м. Києва
Справа No _____________

УХВАЛА
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

«___» _____________ року слідчий суддя _______________ районного суду м. Києва_____________,присекретарі _____________,заучастю _____________, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань ____________ районного суду м. Києва клопотання прокурора Прокурату- ри м. Києва __________ про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку ви- конання ухвали про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання сто- рони кримінального провадження прокурора Прокуратури м. Києва __________, про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку виконання ух- валипроарештмайна,укримінальномупровадженніNo ______________ від __.__.____.

У судовому засіданні прокурор Прокуратури м. Києва __________, підтри- мав подане клопотання, просив його задовольнити і накласти арешт на майно, а саме заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження, роз- порядження та користування ________________________________.

Зазначене майно прокурор Прокуратури м. Києва __________ просив пе- редати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочи- нів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статей 1, 9, 19–24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупцій- них та інших злочинів».

Власники майна на судове засідання не викликалися, оскільки слідчий суддя, враховуючи наявність обставин, зазначених у клопотанні, дій- шов висновку, що це не являється необхідним з метою забезпечення арешту і передачі в управління майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, дійшов таких висновків.

___________ Прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідуван- ня у кримінальному провадженні No __________ від __.__.____ за озна- ками кримінальних злочинів, передбачених __________ Кримінального кодексу України (далі – КК України) за підозрою громадяни України __________ за ознаками кримінальних злочинів, передбачених __________ КК України.

Встановлено, що ______________________________________________.

Отже, своїми умисними діями, __________ вчинили __________, тобто скої- ли кримінальне правопорушення, __________ передбачене __________КК України.

__________ року, __________ повідомлено про підозру у вчиненні кримі- нальних правопорушень, передбачених __________ КК України.

___________________________________________________________________________.

___________________________________________________________________________.

Слідчий суддя, проаналізувавши викладене у клопотанні та долучених до нього матеріалах, заслухавши доводи учасників цього слухання, оці- нивши їх відповідно до вимог статті 94 КПК України, вважає, що клопо- тання підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 КПК Укра- їни, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних право- порушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кри- мінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відпові- дальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому про- цесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального про- вадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи забез- печення кримінального провадження застосовуються з метою досяг- нення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого є сукупність підстав чи ро-

зумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціаль- ній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного по- зову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановле- ному цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховуван- ня, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий та прокурор мають вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку май- на, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство), інших державних органів та органів місцевого самовряду- вання, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна до- пускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопору- шення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям кримінального правопорушен- ня, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівко- вій формі, зокрема кошти і цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді чи суду визначено необхід- ність арешту майна.

Не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності до- бросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збе- реження речових доказів.

У частині другій статті 173 КПК України сказано, що під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя чи суд має враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна наклада- ється у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у ви- падках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини дру- гої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої криміналь- ним правопорушенням, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинува- ченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт _________________________________ _____________________________________________.

Крім того, в органів досудового розслідування є підстави вважати, що набуття у власність _______________________________ є результатом неза- конної діяльності __________________. У зв’язку з чим, згідно з правовою позицією висловленою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, арешт відповідного майна, поза сумнівом, застосовується як проміжний захід, що має за- безпечувати в разі потреби подальшу конфіскацію цього майна, яке вважається органом досудового розслідування імовірним результатом незаконної діяльності.

Частиною другою статті 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або

документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використан- ня у кримінальному провадженні. Речові докази, отримані або вилу- чені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міні- стрів України.

Положеннями частини четвертої статті 100 КПК України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищен- ня стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України ре- чові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді чи суду Національному агент- ству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості – для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У частині сьомій статті 100 КПК України говориться, що у випадках, пе- редбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї стат- ті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідуван- ня, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171–173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбачено- му абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді чи суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству зі зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству.

Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію дер- жавної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управ- ління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримі-

нальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управ- ління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» [далі – Закон]).

Заснування Національного агентства є результатом:

  • імплементації у правову систему України положень Директиви ЄС від 03.04.2014 No 2014/42/EU про арешт і конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї, а також Рішення Ради ЄС No 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво у сфері повернен- ня активів;
  • виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС (який наразі вважається виконаним);
  • дотриманнявимогКонвенціїпровідмивання,пошук,арештіконфіс- кацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про бо- ротьбу з корупцією, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму;
  • впровадження 38 рекомендації Міжнародної групи з протидії від- миванню брудних грошей та Кращих практик щодо адміністрування арештованих активів, затверджених 27.04.2018 в межах підгрупи з кримінально-правових питань «Великої вісімки» (G8);
  • виконання приписів Закону України «Про засади державної антико- рупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014–2017 рр. та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупцій- ної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 рр.Так, зокрема, «Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримі- нально-правових питань 27 квітня 2005 р. схвалено Кращі практики щодо адміністрування арештованих активів (G8 Best Practices for the Administration of Seized Assets). Як зазначено у відповідних рекомен- даціях, вони спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів. Водночас, одна з ключових рекомен- дацій полягає в тому, що у судовому провадженні, відповідно до на- ціонального законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду у справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів у дохід держави стосовно тих акти- вів, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості, наприклад, судна, літаки, автомобілі, тварини, ферми з вирощування сільськогоспо- дарських культур тощо. Держава має забезпечити розгляд питання про

надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду у справі активів, які надто обтяжливі для управління. Водночас, отримані від реалізації доходи мають бути збережені згідно з національним за- конодавством до винесення остаточного рішення суду та застосування заходів конфіскації або стягнення активів у дохід держави.

Основна мета заснування та діяльності Національного агентства по- лягає у сприянні процесуальній діяльності слідчого, детектива, про- курора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підляга- ють конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави у кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначено статтями 1, 9, 10, 19–24 Закону та статтею 100 КПК України.

Так, в управління Національному агентству можуть передаватися лише активи, які відповідають таким умовам:

  • вони визнані речовим доказом;
  • на них накладено арешт у кримінальному провадженні;
  • арешт має передбачати заборону розпорядження (обов’язково) або користування майном (бажано);
  • їхсукупнавартістьстановитьпонад200розмірівпрожитковогоміні- муму для працездатних осіб;
  • це не завдає шкоди кримінальному провадженню.Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її (за можливості).Закон та КПК України не містять обмежень щодо типів, видів активів, які можуть передаватися в управління Національному агентству, так само як і обмежень щодо видів злочинів, у кримінальних проваджен- нях з розслідування яких були арештовані відповідні активи.

    Приймаючи активи в управління, Національне агентство самостійно не управляє ними (інакше як у спосіб їх реалізації шляхом передання відповідному реалізатору), натомість, обирає професійного управителя конкретним типом активу і передає йому актив в управління, контро- лює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом та прийнятим на його вико- нання підзаконним актом.

У статті 19 Закону визначено дві альтернативні підстави передання ак- тивів в управління Національному агентству:

• ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління На- ціональному агентству;

• згодавласникаактивівнаїхпереданнявуправлінняНаціональному агентству.

За змістом статей 19–24 Закону Національне агентство самостійно не здійснює управління активами (інакше як у спосіб їх реалізації). У разі передання Національним агентством активу в управління професій- ному управителеві за договором, послуги з такого управління можуть бути оплачені виключно з доходів від управління (частини друга і третя статті 21 Закону).

Отже, за загальним правилом, управління за Законом у спосіб передан- ня активу в управління за договором управителеві можливе, якщо таке управління здатне приносити дохід.

За таких обставин Закон не передбачає можливості управління май- ном, як Національним агентством самостійно, так і обраним ним упра- вителем за договором, у спосіб суто його зберігання (оскільки збері- гання призводить лише до витрат без одержання доходів). Водночас, Національне агентство може організувати деякі заходи зі зберігання арештованого майна, та лише для цілей подальшого передання такого майна в управління професійному управителеві і лише на строк, не- обхідний для організації такого передання в управління, а також таке тимчасове (короткотермінове) зберігання не може передбачати витра- чання коштів Державного бюджету України.

Згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямом управління майном – забезпечувати (генерувати) надхо- дження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Саме тому Національне агентство не має повноважень і прав витра- чати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, обслуговування, підтримання у на- лежному стані, оперативно управляти і вчиняти інші дії стосовно ак- тивів, окрім їх передачі для реалізації або в управління за договором. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем, ві- дібраним у порядку, встановленому Законом, і оплачуватися виключно з доходів від управління, отриманих управителем у процесі комерцій- ного використання активу.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону, Національне агент- ство здійснює заходи з проведення оцінювання активів (пункти 3, 4). У зв’язку з чим, обов’язково, отримавши в управління майно, Національне агентство першочергово проводить його оцінювання (встановлює рин- кову вартість).

Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що управління рухо- мим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК Украї- ни речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для криміналь- ного провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді або суду Національному агентству для здійснення заходів з управління ними для забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості – для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Частиною четвертою статті 21 Закону передбачено, що майно, зокрема у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управ- ління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддають- ся швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами, щонайменше не нижчими від ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 No 685 (далі – Примірний перелік).

У частині п’ятій статті 21 Закону визначено, що активи, визначені части- ною четвертою цієї статті, передають для реалізації без згоди власни- ка на підставі ухвали слідчого судді або суду, копію якої надсилають Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національ- ному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійс- нюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами.

Порядок відбору таких юридичних осіб та порядок реалізації активів визначено постановами Кабінету Міністрів України «Про відбір на кон- курсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арешто-

ваних активів» від 09.08.2017 No558 та «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах» від 27.09.2017 No719.

Наразі Національним агентством відібрано на конкурсних засадах юридична особа, яка здійснює реалізацію арештованих активів (на аукціоні OpenMarket) – державне підприємство «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (за договором).

Активи, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінюванню, яке здійснюється визначеними за результатами конкур- су суб’єктами оцінної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам – підприємцям у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі.

Управління активами згаданими особами здійснюється на підставі до- говору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збіль- шення їх вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, понесених ним у зв’язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.

Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управ- ління.

За приписами статті 24 Закону, надходження від здійснюваного Наці- ональним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до Державного бюджету України.

Отже Закон, зокрема у статті 21, встановлює дискреційні повнова- ження Національного агентства, які полягають у компетенції Націо- нального агентства самостійно встановлювати належність або нена- лежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку

(затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 No 685), та залежно від цього визначати, з урахуванням принципу вер- ховенства права, який шлях управління активами найбільш ефектив- ний, тобто найбільше дозволяє забезпечувати збереження вартості ак- тивів, а також її збільшувати (за можливості).

Дискреція — це елемент управлінської діяльності. Вона пов’язана з владними повноваженнями і їх носіями — органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повно- важеннями – вона характеризується відсутністю однозначного норма- тивного регулювання дій суб’єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи NoR(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дис- креційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які ад- міністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з пев- ною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону передбачено дві аль- тернативні підстави управління Національним агентством арештова- ними активами:

• ухвала слідчого судді або суду;

• згодавласника.Узв’язкузчимНаціональнеагентствонемаєвласної дискреції вирішувати, чим йому управляти, а чим – ні.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що На- ціональне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема як захід забезпечення позову — тільки щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися таки- ми активами.

Управління активами – діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління від- повідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Тобто, винесення відповідної ухвали чи передання Національному агентству активу в управління за згодою власника свідчить про появу в Національного агентства окремого майнового права управління аре- штованим активом. Це – спеціальне строкове речове право на майно, подібне до інших майнових прав на чуже майно, визначених цивіль- ним законодавством.

Національне агентство під час виконання відповідного судового рі- шення має керуватися нормами Закону з урахуванням того, що ним має бути забезпечено виконання цього судового рішення таким шля- хом (реалізація або управління за договором), за якого буде найбіль- шою мірою досягнуто мети управління, вказаної в Законі.

Під час виконання такого судового рішення для досягнення зазначеної в Законі мети управління Національне агентство має право, зокрема передбачене статтею 21 Закону, самостійно на власний розсуд обира- ти шлях управління активом (реалізація або передача в управління [за договором]), тобто діяти у межах своєї дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення та вчиняючи дії, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає най- кращим за даних обставин справи.

Однак під час здійснення таких повноважень у будь-якому разі Націо- нальне агентство має враховувати, приймаючи рішення або вчиняючи дії, у межах наявних дискреційних повноважень, зокрема передба- чених статтею 21 Закону, що має бути досягнуто визначеної Законом мета управління такими активами, з якою, власне, таке управління до них було застосовано.

Адже мета є першочерговою, а шляхи її досягнення – похідними від неї.

Приймаючи таке рішення про передачу майна в управління Національ- ному агентству, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та власти- вості майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів прожитко- вого мінімуму для працездатних осіб, що підтверджується протоколом огляду прокурора, та як наслідок виходить з того, що зазначені у кло- потанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управ- ління ним Національним агентством (шляхом реалізації або передачі в управління за договором), мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, наведених у клопо- танні прокурора та доданих матеріалах.

Під час винесення цього рішення судом береться до уваги правова по- зиція, висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини у спра- ві «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87 від 22 лютого 1994 р. про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі потреби подальшу конфіскацію майна, яке вважа- ють імовірним результатом незаконної діяльності.

Оцінивши індивідуальні ознаки та властивості майна, суд доходить вис- новку, що передача в управління Національному агентству на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вар- тості, становить об’єктивну потребу з метою виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання підозрюваних на арештоване майно, запобігання можливості знищення, відчуження майна, виклю- чення ймовірності користування майном, що дасть змогу підозрювано- му продовжувати отримувати незаконні доходи (переваги) від набутих шляхом вчинення кримінальних правопорушень матеріальних благ та продовжувати злочинну діяльність.

Виходячи з системного аналізу приписів статті 2 КПК України, статей 170–173 КПК України, основна мета накладення арешту на майно у кримінальному провадженні полягає у забезпеченні невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних унаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких переваг унаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема доходів від нього.

Незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та унаслідок цього невжиття заходів щодо збережен- ня арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вар- тості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі вине- сення обвинувального висновку щодо останнього, а в разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрювано- го у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під аре- штом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримі- нального провадження.

Окрім цього, враховуючи положення статті 24 Закону, надходження унаслідок вжиття заходів щодо управління арештованим майном спри- ятимуть наповненню державного бюджету, відтак застосування відпо- відних заходів зумовлене захистом економічних інтересів Держави.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямоване на захист інтересів підозрюваних, оскільки гаран- тує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуючи усі негативні наслідки застосування арешту.

Зважаючи на викладене, для досягнення цілей накладення арешту на майно, виходячи з наявності об’єктивної потреби, а також забезпечую- чи досягнення завдань кримінального провадження, вважаю, що кло- потання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Задовольняючи клопотання у повному обсязі, суд також бере до уваги таке.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи NoR(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дис- креційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які ад- міністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з пев- ною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної екс- пертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 No 1380/5, дискреційні повноваження – сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого са- моврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст прийнятого управлінського рішення, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіан- тів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Отже дискреція – це елемент управлінської діяльності. Вона пов’язана з владними повноваженнями та їх носіями – органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повно- важеннями — вона характеризується відсутністю однозначного норма- тивного регулювання дій суб’єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження Національного агентства визначені, зо- крема, у статті 21 Закону, частина перша якої говорить, що управління

рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та ін- шими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалі- зації відповідних активів або передачі їх в управління. Зазначене є законодавчо встановленою компетенцією Національного агентства са- мостійно встановлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 No 685, та, залежно від цьо- го, визначати з урахуванням принципу верховенства права, який шлях управління активами найбільш ефективний, дає змогу максимально за- безпечити збереження вартості активів, а також збільшити її (за мож- ливості).

Така можливість діяти за власним розсудом, у межах Закону та відпо- відно до згаданого Примірного переліку, можливість застосувати нор- ми цього Закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожна з яких окремо правильна (законна), надана Національному агентству тому, що в переважній більшості випадків лише після фактичного (фі- зичного) приймання активів в управління, проведення їх оцінювання згідно з вимогами Закону тощо, можна встановити найбільш ефектив- ний, оптимальний шлях управління (реалізація або управління за до- говором), який дасть змогу зберегти та збільшити їх вартість (за мож- ливості).

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 36, 94, 100, 131, 170–173, 175, 309 372, 392, 532 КПК України та статті 1, 9, 19-24 Закону,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання прокурора Прокуратури м. Києва __________ задовольни- ти в повному обсязі.

2. Накласти арешт на майно, заборонити вчиняти будь-які дії щодо від- чуження, розпорядження та користування ______________________.

3. Передати Національному агентству України з питань виявлення, роз- шуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або пе- редачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19–24 Закону України «Про Національне агентство Укра- їни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» _______________________.

4. Контроль виконання Ухвали покласти на прокурора, що здійснює про- цесуальне керівництво у кримінальному провадженні No ____________ від __.__.____.

5. Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

6. Ухвала в частині накладення арешту може бути оскаржена безпо- середньо в Апеляційному суді м. Києва протягом 5 днів з дня її оголо- шення.

7. Ухвала в частині передачі майна в управління Національному агент- ству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя

____________

15.3 ЗРАЗОК Договору управління майном (активами)

 

ДОГОВІР
ПРО УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ (АКТИВАМИ) м. Київ, Україна,

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управ- ління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство), місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Бори- са Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи за даними ЄДРПОУ: 41037901, далі – УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ, в особі ХХХХХ, який діє на підставі ХХХХ з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХХХ», місцезнахо- дження ХХХХ ідентифікаційний код юридичної особи за даними ХХХХ, далі – УПРАВИТЕЛЬ, в особі виконуючого обов’язки директора (з пра- вом підпису) ХХХХХ, з другої сторони, разом іменовані – Сторони,

керуючись статтями 1, 9, 10, 19, 21, 22, 24 Закону України «Про Наці- ональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлін- ня активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі – Закон), статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), а також Ухвалами Голосіївського районного суду міста ХХХХ від ХХХХ уклали цей договір управління майном (активами) (далі – До- говір) про таке:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ передає УПРАВИТЕЛЕВІ на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 цього Договору нерухоме майно (далі – Актив/Активи) в управління, а УПРАВИТЕЛЬ приймає в управління об’єкти нерухомого майна та зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управлін- ня цими Активами, а саме:

1.1.1. Перелік, характеристики та ринкова вартість Активів:

1) нежитлові будівлі ХХХХ, загальною площею ХХХХ, реєстраційний но- мер об’єкта нерухомого майна ХХХХ, розташовані за адресою ХХХХХ, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку ХХХХ грн;

2) ХХХХХХХХ – (далі – Активи).
1.2. Строк управління Активами: з дня укладення цього Договору до

дня надходження у письмовій формі повідомлення від УСТАНОВНИ- КА УПРАВЛІННЯ про припинення дії цього Договору у разі скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення у дохід держа- ви; або до іншого строку у разі настання випадків, визначених у розділі 6 цього Договору; або до ХХХ року.

2. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

2.1. Управління Активами за цим Договором здійснюється на таких за- гальних засадах:

2.1.1. Збереження та збільшення економічної вартості Активів, під яки- ми Сторони розуміють такий зміст і спрямування заходів з управління Активами, які:

а) найбільшою мірою забезпечують збереження ринкової вартості Ак- тивів станом на момент припинення управління ними на тому ж рівні, що був визначений станом на момент їх прийняття в управління, з ура- хуванням фізичного, функціонального та економічного (зовнішнього) зносу, а також з урахуванням кон’юнктури ринку;

б) передбачають збереження придатності Активів до такого викори- стання, яке приводить до отримання доходів станом на момент припи- нення управління ними на тому самому рівні, що був станом на момент їх прийняття в управління, з урахуванням фізичного, функціонального та економічного (зовнішнього) зносу;

2.1.2. Ефективності управління Активами, під яким Сторони розуміють такий зміст і спрямування заходів з управління Активами, які:

а) відповідають таким засадам цивільного законодавства, як спра- ведливість, добросовісність і розумність, звичаям ділового обороту та практиці комерційного використання аналогічного майна на відповід- ному ринку нежитлової комерційної (торгової) нерухомості в Україні;

б) приводять до отримання доходів від управління Активами на рівні, не меншому від вказаного у розділі 8 цього Договору;

в) враховують індивідуальні властивості та характеристики Активів у значенні цих термінів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Примірний перелік майна, зокрема у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з ін- ших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпе- чення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у

виглядітоварівчипродукції,котрі піддаютьсяшвидкомупсуванню,що підлягає реалізації» від 13 вересня 2017 р. No 685;

г) забезпечують здійснення УПРАВИТЕЛЕМ заходів щодо управління Активами в індивідуальному порядку, що не дозволяє використовувати результати управління одним об’єктом зі складу Активів, для вирівню- вання наслідків неефективного управління іншим (іншими) об’єктом (об’єктами) у складі Активів;

2.1.3. Відкритості та прозорості, під яким Сторони розуміють адміні- стрування УПРАВИТЕЛЕМ процесів управління Активами у спосіб, що забезпечує можливість оперативного обміну та аналізу інформації щодо управління Активами між Сторонами;

2.1.4. Запобігання корупції, під яким Сторони розуміють суворе дотри- мання Сторонами законодавства у сфері запобігання корупції;

2.1.5. Тимчасове управління Активами, під яким Сторони розуміють та- кий зміст і спрямування заходів з управління Активами, які передбача- ють можливість припинення дії цього Договору у разі скасування ареш- ту Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про стягнення Активів у дохід держави.

2.2. Визначені у пункті 2.1 цього Договору загальні засади управління Активами застосовують у сукупності до всіх правовідносин, що виника- ють на підставі цього Договору, зокрема до відносин контролю ефек- тивності управління Активами, а також до відносин, що виникають на підставі цього Договору, однак прямо не врегульовані ним чи актами законодавства, або у разі нечіткості, суперечності, юридичної колізії відповідних положень цього Договору чи інших норм права.

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

3.1. Управління Активами за цим Договором здійснюється УПРАВИТЕ- ЛЕМ у таких інтересах вказаних осіб:

а) власника Активів – в частині збереження та збільшення економічної вартості Активів, ефективності управління Активами – з метою забез- печення повернення Активів власнику у разі настання визначеної за- коном підстави такого повернення;

б) держави Україна – в частині збереження та збільшення економічної вартості Активів, ефективності управління Активами – з метою забез- печення:

i) виконання визначеного кримінальним процесуальним законодав- ством України завдання арешту Активів як заходу забезпечення відповідного кримінального провадження;

ii) можливості примусового стягнення Активів на користь держави України у визначеному законом правовому режимі в разі настання ви- значеної законом підстави такого стягнення;

iii) надходженьдоДержавногобюджетуУкраїнидоходіввідуправлін- ня Активами у порядку, на умовах та у розмірах, визначених законо- давством та цим Договором;

в) УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ – в частині забезпечення виконання ним визначених законом функцій та повноважень з управління Акти- вами.

3.2. Прийняття УПРАВИТЕЛЕМ Активів в управління за цим Договором, наявність Активів на балансі УПРАВИТЕЛЯ не приводить до виникнен- ня в УПРАВИТЕЛЯ права власності, а також права довірчої власності на Активи. Управління Активами УПРАВИТЕЛЕМ не приводить до виник- нення у нього будь-яких, не передбачених законодавством, переваж- них прав перед третіми особами щодо Активів. УПРАВИТЕЛЬ не має права відчужувати Активи, прийняті ним в управління.

3.3. Активи мають бути відокремлені від іншого майна УПРАВИТЕЛЯ та обліковуватись на окремому балансі УПРАВИТЕЛЯ і щодо таких Акти- вів має вестись окремий облік.

3.4. Розрахунки, пов’язані з управлінням Активами, здійснюються че- рез окремий банківський рахунок УПРАВИТЕЛЯ. Якщо іншого прямо не передбачено законодавством України, УПРАВИТЕЛЬ не має права здійснювати на такому рахунку будь-яких розрахунків, що не пов’язані з управлінням Активами за цим Договором.

3.5. Управління Активами здійснюється УПРАВИТЕЛЕМ особисто без права доручення іншій особі (замісникові) вчинення від імені УПРА- ВИТЕЛЯ дій, необхідних для управління Активами, якщо іншого прямо не передбачено цим Договором.

3.6. У разі, якщо чинним законодавством України передбачено, що підставою виникнення та/або здійснення прав (чи обтяжень) на Акти- ви є державна реєстрація таких прав (чи обтяжень), або встановлено вимоги до державної реєстрації договорів чи інших правочинів, які є підставою виникнення або зміни прав (чи обтяжень) на Активи, цей Договір є належною правовою підставою для вчинення визначених законодавством України будь-яких реєстраційних дій суб’єктами дер- жавної реєстрації щодо цього Договору та/або щодо виникнення або

зміни прав чи обтяжень щодо Активів, необхідних згідно з чинним за- конодавством України для виникнення, зміни та/або здійснення УПРА- ВИТЕЛЕМ визначених цим Договором прав та обов’язків щодо Активів та/або управління ними, підлягає здійсненню суб’єктами державної реєстрації незалежно від наявності будь-яких зареєстрованих до укла- дення цього Договору прав та/чи їх обтяжень щодо Активу.

3.7. Ризик випадкового знищення, втрати або пошкодження Активів з моменту прийняття їх в управління УПРАВИТЕЛЕМ (з урахуванням пунктів 8.3 та 8.5. цього Договору) та до моменту повернення Активів за Актом приймання-передачі УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ несе УПРА- ВИТЕЛЬ.

4. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

4.1. УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ має право:
4.1.1. Вимагати від УПРАВИТЕЛЯ належного виконання цього Договору;

4.1.2. Здійснювати контроль ефективності управління Активами УПРА- ВИТЕЛЕМ відповідно до вимог чинного законодавства України;

4.1.3. В односторонньому порядку відмовитися від цього Договору ви- ключно у порядку та на умовах, визначених цим Договором;

4.1.4. Вимагати відшкодування у повному обсязі збитків, шкоди чи ін- ших майнових втрат, завданих УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ невико- нанням або неналежним виконанням цього Договору УПРАВИТЕЛЕМ, унаслідок чого відбулась повна або часткова втрата Активів, знищення, пошкодження, зменшення економічної вартості Активів;

4.1.5. Вживати будь-яких передбачених законом заходів, які будуть не- обхідними, належними для усунення порушень в управлінні Активами;

4.1.6. Вимагати від УПРАВИТЕЛЯ подання звітності про результати управління Активами відповідно до умов Договору;

4.1.7. У будь-який час мати доступ до перегляду всіх транзакцій за ра- хунками, відкритими УПРАВИТЕЛЕМ для здійснення розрахунків, пов’я- заних з виконанням цього Договору;

4.1.8. У разі виявлення будь-яких недостовірних відомостей, розбіж- ностей у наданій УПРАВИТЕЛЕМ звітності, заборонити УПРАВИТЕЛЮ шляхом направлення письмового повідомлення здійснення ним будь- яких банківських операцій, пов’язаних із управлінням Активами, на строк до 10 (десяти) робочих днів з дня отримання такого повідомлен- ня УПРАВИТЕЛЕМ;

4.1.9. Відмовитися від внесення змін до цього Договору в частині про- грами управління Активами.

4.2. УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ зобов’язаний:

4.2.1. Належним чином виконувати умови цього Договору;

4.2.2. У межах та у спосіб, визначені законом, та відповідно до передба- чених законом функцій і повноважень сприяти належному виконанню УПРАВИТЕЛЕМ умов цього Договору;

4.2.3. Надавати УПРАВИТЕЛЮ документи й інформацію, необхідну для здійснення управління Активами, у разі їх наявності, а у разі відсутності таких документів та інформації – сприяти УПРАВИТЕЛЮ в їх отриманні або відновленні;

4.2.4. Приймати від УПРАВИТЕЛЯ звітність про результати управління Активами.

4.3. УПРАВИТЕЛЬ має право:

4.3.1. Отримати Активи від УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ після укладен- ня цього Договору, а саме з дня нотаріального посвідчення Договору;

4.3.2. Самостійно визначати зміст і спрямування заходів з управління Активами щодо володіння, користування та/або розпорядження (за ви- нятком права відчужувати чи обтяжувати на користь третіх осіб Активи (іпотека, застава, порука тощо) цими Активами, зокрема передавати на умовах строкового платного користування у найм (оренду), з дотри- манням умов цього Договору і чинного законодавства України;

4.3.3. Отримувати винагороду за управління Активами та відшкодуван- ня витрат, понесених ним у зв’язку з управлінням Активами, у порядку та на умовах, визначених цим Договором;

4.3.4. Відмовитися від цього Договору у порядку та на умовах, визначе- них цим Договором;

4.3.5. Надавати УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ проекти змін та доповнень до затвердженої програми управління Активами з пропозиціями, що мають на меті збільшення доходів, отриманих від управління Активами.

4.4. УПРАВИТЕЛЬ зобов’язаний:
4.4.1. Управляти Активами відповідно до умов цього Договору;
4.4.2. Належним чином виконувати умови цього Договору;
4.4.3. Під час здійснення управління Активами, зокрема в разі вчинен-

ня будь-яких правочинів щодо Активів, повідомляти третіх осіб, що він діє від власного імені, але виключно як УПРАВИТЕЛЬ на підставі Дого- вору, укладеного з Національним агентством відповідно до глави 70 ЦК України та Закону;

4.4.4. Протягом 5 (п’яти) робочих днів з дня прийняття Активів в управ- ління:

а) застрахувати власним коштом свою професійну відповідальність перед УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ на суму, яка дорівнює 1 000 роз- мірам мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2018 р., стосовно прийнятих в управління Активів, забезпечувати чинність від- повідних договорів страхування протягом строку дії цього Договору, а також надати УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ належним чином завірені копії страхових полісів або копії договору страхування;

б) застрахувати власним коштом на вартість, визначену у звіті про оцінювання/акті оцінювання, на користь УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ ризики, пов’язані з втратою, знищенням, пошкодженням Активів, а та- кож зменшенням їх вартості внаслідок протиправних дій третіх осіб, забезпечувати чинність відповідних договорів страхування протягом строку дії цього Договору, а також надати УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ належним чином завірені копії страхових полісів або копії договору страхування;

в) відкрити окремий рахунок (окремі рахунки) у банках для здійснення розрахунків, пов’язаних із виконанням умов цього Договору.

4.4.5. Надавати визначеним УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ уповно- важеним особам:

а) будь-яку інформацію, що стосується виконання цього Договору, від- повіді на запити, доступ до усіх документів, пов’язаних з управлінням Активами – у строк, що не перевищує 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання запиту;

б) повний доступ до Активу, а саме здійснення безпосереднього огля- ду прийнятих в управління Активів УПРАВИТЕЛЕМ та документів щодо управління Активами, а також їх використання – не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного звернення уповноваже- ної особи УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ;

4.4.6. Забезпечити належне збереження Активів;

4.4.7. Повернути Активи УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ у порядку та на умовах, визначених цим Договором, у разі настання визначеної законом підстави припинення управління чи відмови УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ від цього Договору на підставах, визначених цим Дого- вором;

4.4.8. На вимогу УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ відшкодувати йому в повному обсязі збитки, шкоду чи інші майнові втрати, завдані УСТА- НОВНИКУ УПРАВЛІННЯ невиконанням або неналежним виконанням цього Договору УПРАВИТЕЛЕМ, зокрема повної або часткової втрати Активів, знищення, пошкодження, зменшення економічної вартості Ак- тивів;

4.4.9. Не відчужувати Активи, прийняті ним в управління;

4.4.10. Невідкладно повідомляти УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ про:

а) виникнення контролю (у значенні цього терміну, визначеному у За- коні України «Про захист економічної конкуренції») щодо УПРАВИТЕ- ЛЯ зі сторони власника Активів чи пов’язаних з ним осіб;

б) набуття власником Активів або пов’язаної з ним фізичної особи пра- вового режиму кінцевого бенефіціарного власника (контролера) щодо УПРАВИТЕЛЯ у значенні цього терміну, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одер- жаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

4.4.11. За наявності інформації щодо прав третіх осіб на Активи чи будь-яких інших претензій, застережень, повідомлень щодо Активів, загроз настання негативних наслідків або страхових ризиків – не пізні- ше ніж на наступний робочий день повідомити про це УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ;

4.4.12. Подавати звітність про результати управління Активами відпо- відно до умов Договору;

4.4.13. Припинитиздійсненнябудь-якихбанківськихоперацій,пов’яза- них з управлінням Активами, у разі одержання відповідного обґрунто- ваного повідомлення УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ на підставах, визна- чених цим Договором, та у строк, визначений цим Договором, надати йому всі необхідні документи та дані з питань виявлення недостовірних відомостей, розбіжностей в отриманій звітності від УПРАВИТЕЛЯ;

4.4.14. Сплатити власним коштом вартість нотаріального посвідчення цього Договору.

5. ЦІНА ДОГОВОРУ, РОЗМІР І ФОРМА ПЛАТИ ЗА УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

5.1. УПРАВИТЕЛЬ отримує плату (винагороду) за управління Активами, що визначені у цьому Договорі.

5.2. Розмір винагороди, у зв’язку з управлінням Активами (далі – Вина- города УПРАВИТЕЛЯ), визначається виключно у формі відсотків з до- ходів від використання прийнятих в управління Активів (далі – Доходи від управління).

5.3. Перелік необхідних витрат, які можуть бути понесені УПРАВИТЕ- ЛЕМ у зв’язку з управлінням Активами, що підлягають відшкодуванню УПРАВИТЕЛЮ (далі – Витрати на управління), визначено у цьому Дого- ворі. Витрати, що визначені у цьому Договорі як такі, що здійснюють- ся УПРАВИТЕЛЕМ власним коштом, не входять до складу Витрат на управління і не відшкодовуються.

5.4. Винагорода УПРАВИТЕЛЯ та Витрати на управління відраховують- ся УПРАВИТЕЛЕМ виключно та безпосередньо з Доходів від управлін- ня у розмірі та порядку, визначеними у цьому Договорі.

5.5. Доходи від управління за вирахуванням Винагороди УПРАВИТЕ- ЛЯ та Витрат на управління перераховуються до Державного бюджету України у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

5.6. Доходами від управління за цим Договором є доходи, одержані УПРАВИТЕЛЕМ внаслідок управління Активами за вирахуванням сум відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відпо- відний вид доходів згідно з чинним законодавством України.

5.7. Щомісячний розмір Винагороди УПРАВИТЕЛЯ становить 25 (двад- цять п’ять) відсотків від Доходів від управління за вирахуванням із суми таких доходів Витрат на управління, розрахованих відповідно до цього Договору.

5.8. За умови відсутності зауважень від УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ до звітності УПРАВИТЕЛЯ протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня одержання відповідної звітності УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ, УПРА- ВИТЕЛЬ щомісячно самостійно здійснює розрахунок та перерахування за попередній звітний місяць:

5.8.1. Винагороди УПРАВИТЕЛЯ та Витрат на управління (перерахуван- ня Витрат на управління може здійснюватися УПРАВИТЕЛЕМ протягом звітного місяця);

5.8.2. Доходів від управління за вирахуванням Винагороди УПРАВИ- ТЕЛЯ та Витрат на управління, а також податків і зборів, що підляга- ють сплаті УПРАВИТЕЛЕМ згідно з чинним законодавством України на спеціальний реєстраційний рахунок УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ, від- критий у Державній казначейській службі України для подальшого пе- рерахування до Державного бюджету України за такими реквізитами:

No Отримувач коштів Код ЄДРПОУ Банк Код банку Рахунок отримувача отримувача отримувача отримувача

5.9. Відшкодуванню з суми Доходів від управління підлягають Витра- ти на управління, понесені УПРАВИТЕЛЕМ як оплата на забезпечення/ організацію надання послуг, необхідних для належного управління Ак- тивами, за умови, що такі витрати попередньо у письмовій формі пого- джено УПРАВИТЕЛЕМ із УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ.

6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ТА УМОВИ ЙОГО ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ

6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваже- ними представниками Сторін і нотаріального посвідчення цього Дого- вору та діє до ХХХХХ, якщо іншого не передбачено чинним законодав- ством України або цим Договором, проте у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

6.2. Дія цього Договору припиняється у разі:

6.2.1. Скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх кон- фіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стяг- нення у дохід держави;

6.2.2. Знищення Активів (майна), переданих в управління;

6.2.3. Припинення Договору за заявою однієї зі Сторін у зв’язку із закін- ченням його строку;

6.2.3. Дострокового припинення Договору у випадках та у порядку, пе- редбачених пунктами 6.4–6.7 цього Договору;

6.3. УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ в день одержання судового рішення, яким скасовано арешт Активів у кримінальному провадженні, або у по- зовному провадженні у справі про визнання необґрунтованими Акти- вів та їх витребування, що набрало законної сили, повідомляє про це УПРАВИТЕЛЯ, який протягом 2 (двох) днів, наступних за днем одержан- ня такого повідомлення, зобов’язаний:

УК у Шевчен.р-ні/ Шевченк.р-н/ 24060300

37995466

Головне управління Державної казначейської служби України

у м. Києві

899998

31115115026011

6.3.1. Припинити управління Активами (при цьому забезпечити їх на- лежне збереження до моменту передачі УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ) у спосіб, що відповідає визначеному цим Договором принципу збере- ження та збільшення економічної вартості Активів. За потреби, на роз- суд УПРАВИТЕЛЯ, попередньо погоджувати з УСТАНОВНИКОМ УПРАВ- ЛІННЯ порядок та умови вчинення дій чи заходів щодо припинення управлінням Активами;

6.3.2. Повернути Активи УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ за Актом при- ймання-передачі у порядку та на умовах, визначених цим Договором;

6.3.3. Здійснити визначені цим Договором розрахунки та відрахування Винагороди УПРАВИТЕЛЯ, Витрат на управління та перерахувати Дохо- ди від управління до Державного бюджету України за період, не охо- плений попередніми розрахунками та відрахуваннями.

6.4. УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ має право достроково в односто- ронньому порядку відмовитися від цього Договору в разі порушення УПРАВИТЕЛЕМ:

а) визначених розділом 2 цього Договору загальних засад управління Активами;

б) зобов’язань, передбачених пунктами 4.4.3, 4.4.4, 4.4.5, 4.4.6, 4.4.7, 4.4.10, 4.4.11 цього Договору;

в) визначеного цим Договором порядку розрахунків і відрахувань Ви- нагороди УПРАВИТЕЛЯ, Витрат на управління чи перерахування Дохо- дів від управління, що призвели до неналежного надходження Доходів від управління до Державного бюджету України;

г) встановлення факту надання УПРАВИТЕЛЕМ недостовірної інформа- ції, визначеної у розділі 7 цього Договору.

6.5. Відмова УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ від цього Договору здійс- нюється шляхом складення повідомлення про відмову від Договору із зазначенням підстави такої відмови, визначеної у пункті 6.4 цьо- го Договору, та направлення його на вказану у цьому Договорі адре- су УПРАВИТЕЛЯ не пізніш як за 15 (п’ятнадцять) календарних днів до дати припинення Договору. Цей Договір є припиненим з п’ятнадцятого календарного дня, починаючи від дня, наступного за днем отримання УПРАВИТЕЛЕМ вказаного у цьому пункті повідомлення від УСТАНО- ВНИКА УПРАВЛІННЯ, за винятком умов, зазначених у цьому Договорі щодо правових наслідків, прав та обов’язків Сторін, що настають у зв’яз- ку з такою відмовою. Водночас вважається, що УПРАВИТЕЛЬ, підписуючи цей Договір, надав свою письмову згоду на припинення дії цього Договору у разі настання підстав, передбачених пунктом 6.4 цього До- говору. Факт отримання УПРАВИТЕЛЕМ повідомлення про відмову від цього Договору, укладення цього Договору та отримання повідомлення від УСТАНОВНИКА УПРАВИТЕЛЯ про закінчення дії цього Договору є підставою для вчинення дій стосовно реєстрації припинення дії цього Договору, проставлення позначок на примірниках цього Договору та позначки у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

6.6. УПРАВИТЕЛЬ має право достроково відмовитися від цього Дого- вору у разі:

а) повторного протягом будь-яких 3 (трьох) місяців підряд порушення УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ своїх зобов’язань за цим Договором;

б) настання обставин, що перешкоджають належному виконанню ним цього Договору з незалежних від УПРАВИТЕЛЯ причин;

в) неможливості виконання умов цього Договору внаслідок браку ком- петенції, професійних знань чи вмінь, що унеможливлює належне ви- конання зобов’язання за цим Договором.

6.7. Відмова УПРАВИТЕЛЯ від цього Договору здійснюється шляхом складення повідомлення про відмову від Договору із зазначенням підстави такої відмови, визначеної у пункті 6.6 цього Договору, та на- правлення його на вказану у цьому Договорі адресу УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору, що рахується з дня одержання такого повідом- лення УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ. Не пізніше як за три робочі дні до дня припинення Договору УПРАВИТЕЛЬ зобов’язаний вчинити дії, передбачені пунктами 6.3.1–6.3.3 цього Договору.

6.8. Повернення Активів у порядку, визначеному у пункті 6.3.2 цього Договору, здійснюється без урахування прихованих недоліків. У разі виявлення таких недоліків після прийняття Активів від УПРАВИТЕЛЯ, але не пізніше як протягом 30 (тридцяти) календарних днів, наступних за днем такого повернення, УПРАВИТЕЛЬ на вимогу УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ зобов’язаний відшкодувати збитки, шкоду чи інші майно- ві втрати відповідно до пункту 4.4.8 цього Договору.

7. ЗАЯВИ ТА ГАРАНТІЇ СТОРІН

7.1. Сторони цим засвідчують, що даний Договір укладений ними з ме- тою досягнення та дотримання всіх загальних засад управління Акти- вами, визначених статтею 2 цього Договору, дійсно відображає наміри

Сторін, укладений та підписаний за наявності доброї волі, розуміння та згоди Сторін.

7.2. УПРАВИТЕЛЬ цим засвідчує, що має всі передбачені чинним зако- нодавством України дозволи, погодження, згоди, свідоцтва та ліцензії чи інші аналогічні документи, акти, необхідні для належного управлін- ня Активами відповідно до чинного законодавства України.

7.3. УПРАВИТЕЛЬ цим засвідчує наявність у нього персоналу (працівни- ків) за основним місцем роботи та інших осіб, залучених до виконання цього Договору із досвідом роботи, професійними знаннями та вміння- ми для належного виконання цього Договору.

7.4. УПРАВИТЕЛЬ цим засвідчує, що станом на день укладення цього Договору:

а) власник Активів або пов’язані з ним особи не є кінцевими бенефі- ціарними власниками (контролерами) щодо УПРАВИТЕЛЯ у значенні цього терміну, визначеному Законом України «Про запобігання та про- тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї ма- сового знищення»;

б) в УПРАВИТЕЛЯ та власника Активів або пов’язаних з ним осіб немає відносин контролю у значенні цього терміну, визначеному Законом України «Про захист економічної конкуренції».

7.5. УПРАВИТЕЛЬ цим засвідчує, що між ним та власником Активів або пов’язаних з ним осіб, не було вказаних у пункті 7.4 відносин у минуло- му, УПРАВИТЕЛЕВІ невідомо про наявність обставин, які можуть свідчи- ти про виникнення таких відносин у майбутньому.

8. ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

8.1. Програма управління Активами передбачає:

а) Перелік заходів з управління Активами, які ХХХХ пропонує (вважає за потрібне) здійснювати, зокрема перелік заходів з технічного обслу- говування, що мають забезпечити збереження та збільшення вартості цих активів:

i) відновлення стану Активів (ремонт та пуско-налагоджувальні робо- ти щодо інженерних мереж, оздоблення приміщень, заміна дверей, вікон, хімчистка підлогового покриття, ремонт/заміна меблів) після некваліфікованих та неефективних дій осіб, залучених для фізичного утримання Активів під контролем попереднім управителем;

ii) укладення договору на загальне утримання та обслуговування Ак- тивів (зокрема на технічне обслуговування інженерних мереж, систем протипожежної безпеки та пожежогасіння) із підрядними організаці- ями, які виконують аналогічні роботи у межах торговельно-офісного комплексу з об’єктами громадського призначення та паркінгом, де містяться Активи;

iii) укладення договору на охорону Активів із охоронною компанією, яка володіє відповідною дозвільною документацією та персоналом необхідної кваліфікації;

iv) інформування через спеціалізовані ресурси та портали невизна- ченого кола осіб про доступність для оренди приміщень, що входять до складу Активів, укладення агентських договорів із брокерами та консультантами, які можуть володіти інформацією про потенційних орендарів Активів;

v) укладення договорів оренди Активів, адміністрування відносин із орендарями Активів;

vi) систематичне спрямування частини доходу, отриманого від орен- дарів Активів, на підтримання стану Активів, їх утримання та обслуго- вування, технічне обслуговування інженерних мереж Активів, забез- печення постачання до Активів комунальних послуг;

vii) забезпечення охорони Активів від неправомірних посягань тре- тіх осіб.

б) Перелік видів та очікуваний щомісячний розмір можливих доходів від управління Активами, які ХХХХ пропонує (вважає за можливе) от- римувати:

i) орендна плата – ХХХХ з урахуванням ПДВ за 1 кв. м Активів;

ii) загалом ХХХХ може гарантувати відрахування коштів від управ- ління Активами до державного бюджету загальною сумою не мен- ше ХХХХ гривень щомісячно, починаючи не пізніше як з ХХХХ після укладення договору управління Активами.

в) Перелік видів та очікуваний розмір щомісячних витрат, які, на думку ХХХХ, можуть виникати в ході управління Активами, та які мають бути відшкодовані шляхом відповідних відрахувань з доходів, отриманих від управління:

i) відновлення стану Активів (ремонт та пуско-налагоджувальні робо- ти щодо інженерних мереж, оздоблення приміщень, заміна дверей, вікон, хімчистка підлогового покриття, ремонт/заміна меблів) на за-

гальну суму орієнтовно ХХХХ гривень з урахуванням ПДВ;

ii) витрати на утримання та обслуговування Активів (сервіс) – ХХХХ з урахуванням ПДВ за 1 кв. м Активів (слід враховувати клас, у ме- жах якого перебувають Активи, вартість обслуговування його висо- котехнологічних інженерних мереж, високий рівень обслуговування користувачів приміщень у межах цього Активу);

iii) відшкодування витрат на оплату вартості комунальних послуг – ХХХХ з урахуванням ПДВ за 1 кв. м Активів (сума відшкодування ви- трат на оплату вартості комунальних послуг залежить від їх обсягів споживання та вартості).

Зазначаємо, що вживатимемо всіх можливих заходів з метою покла- дення наведених витрат на орендарів (користувачів) приміщень, що входять до складу Активів.

г) Очікуваний щомісячний розмір плати (винагороди), який ХХХХ вва- жає прийнятним (справедливим) за здійснення управління Активами (розмір плати (винагороди) має бути виражений у відсотках від суми доходу, отриманого від використання Активами).

ХХХХ (ХХХХ відсотків) від чистого доходу (частини доходу, що зали- шається після здійснення всіх наведених витрат, витрат на охорону й інших).

8.2. Викладені заходи з управління Активами УПРАВИТЕЛЕМ, які пе- редбачають одержання Доходів від управління Активами:

а) дії для підготовки до передання Активів в оренду;

б) своєчасне оцінювання ризиків зменшення орендного доходу;

в) встановлення справедливої та обґрунтованої плати за управління та експлуатацію будівлі, в якій міститься Актив, та місць загального корис- тування, які підлягають відшкодуванню орендарями Активів;

г) планування та аналіз доходів і витрат, пов’язаних з управлінням май- ном.

д) заходи з технічного обслуговування та експлуатації Активів, що ма- ють забезпечити збереження та, за можливості, збільшення економіч- ної вартості Активів протягом терміну управління ними УПРАВИТЕЛЕМ:

i) організація неперервної цілодобової охорони об’єкта нерухомого майна від будь-яких протиправних посягань сторонніх осіб власни- ми силами або шляхом залучення охоронних компаній – партнерів;

ii) страхування нерухомого майна від пожежі, стихійних явищ, вибу-
201

хів, залиття (пошкодження водою), крадіжки, грабежу, розбою, умис- ного пошкодження, знищення майна;

iii) перевірка технічного стану нежитлових приміщень, придатності приміщення для передачі в оренду;

iv) перевірка справності та функціонування обладнання приміщень та інженерних комунікацій із залученням необхідних спеціалістів;

v) перевірка наявності/відсутності заборгованості з комунальних та інших платежів;

vi) відновлення стану нерухомого майна, приведення його до ста- ну, придатного для використання та передачі в оренду: ремонтні та налагоджувальні роботи, заміна елементів оздоблення, меблевих та інших конструкцій, організація підтримання нерухомого майна в на- лежному (придатному для використання) стані;

vii) підготовка об’єкта до безпосередньої передачі його в оренду (прибирання, налагодження обладнання та інші підготовчі дії);

viii) укладення договорів на обслуговування й утримання нерухомого майна, технічне обслуговування інженерних мереж, систем протипо- жежної безпеки із відповідними службами, що обслуговують в цілому будівлю за місцем розташування нежитлових приміщень;

ix) організація юридичного супроводу відносин оренди, складення договору оренди, актів приймання-передачі тощо;

x) взаємодія з орендарем для забезпечення своєчасної оплати орендних, комунальних та інших платежів;

xi) оперативний контроль та взаємодія з правоохоронними органами для запобігання протиправному втручанню сторонніх осіб і створен- ня ними перешкод в управлінні майном;

xii) бухгалтерський контроль використання нежитлових приміщень, облік та контроль оподаткування;

xiii) регулярний моніторинг стану встановленого в Активах облад- нання та іншого майна;

xiv) своєчасне попередження та оперативна ліквідація надзвичайних ситуацій та аварій в Активах;

xv) здійснення регулярних перевірок Активу із складанням відповід- них довідок (протоколів);

xvi) контроль виконанням орендарями вимог пожежної безпеки; 202

xvii) забезпечення поточного та аварійного ремонту Активів (у разі потреби);

е) за потреби — укладення договору на загальне утримання й обслу- говування Активів (зокрема на технічне обслуговування інженерних мереж, систем протипожежної безпеки та пожежогасіння) із підрядни- ми організаціями, які виконують аналогічні роботи у межах торговель- но-офісного комплексу з об’єктами громадського призначення і пар- кінгом, де містяться Активи;

ж) моніторинг ринку оренди з метою найбільш ефективного викори- стання майна та визначення конкурентної ціни оренди;

з) укладення договорів оренди Активів, адміністрування відносин з орендарями Активу;

и) контроль і перевірка правильності нарахованих платежів, що пов’я- зані з експлуатацією приміщень і місць загального користування;

к) підготовка документів для передачі нежитлових приміщень в орен- ду, узгодження істотних умов оренди з потенційним орендарем;

л) забезпечення охорони Активів від неправомірних посягань третіх осіб.

8.2.1. Прогнозований середній Дохід від управління за 1 кв. м Активів – гривневий еквівалент доларів США з ПДВ згідно з офіційним курсом НБУ на день укладення договору оренди (найму) Активів, а саме не менше:

1) ХХХХХХХХХХХХХ.

8.2.2. Надходження до Державного бюджету України за кожен звітний місяць 20ХХ – 20ХХ рр. становитимуть не менше: ХХХХ відсотків Дохо- ду від управління (за вирахуванням Винагороди УПРАВИТЕЛЯ та Ви- трат на управління, а також податків та зборів, що підлягають сплаті УПРАВИТЕЛЕМ згідно з чинним законодавством України), що підляга- ють перерахуванню відповідно до пункту 5.8. цього Договору.

8.3. Передача УСТАНОВНИКОМ УПРАВЛІННЯ Активів в управління та повернення Активів УПРАВИТЕЛЕМ з управління здійснюється на під- ставі Акту приймання-передачі, у якому зазначають усі відомості, пе- редбачені розділом 1 цього Договору, а також наявні недоліки Активів на момент їх приймання-передачі, який підписується Сторонами цього Договору лише за умови забезпечення УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ та УПРАВИТЕЛЮ безперешкодного доступу до Активів.

8.4. Проект Акту приймання-передачі Активів в управління (далі – Акт приймання в управління) складає УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ та підпи- сує уповноважений представник Сторін лише за умови забезпечення УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ та УПРАВИТЕЛЮ безперешкодного досту- пу до Активів.

8.5. З дня підписання Акту приймання в управління Активи вважаються переданими УПРАВИТЕЛЮ в управління за цим Договором.

8.6. Проект Акту приймання-передачі Активів з управління (далі – Акт повернення з управління) має містити відомості, передбачені статтею 1 цього Договору, а також наявні недоліки Активів на момент їх при- ймання-передачі. Проект Акту повернення з управління складається УПРАВИТЕЛЕМ та передається УСТАНОВНИКОВІ УПРАВЛІННЯ для роз- гляду не пізніше як за 1 (один) календарний день до дня повернення Активів з управління. Проект Акту повернення з управління підпису- ється уповноваженими особами Сторін не пізніш як в останній день визначеного цим Договором строку повернення Активів з управління. З дня складення та підписання Сторонами Акту повернення з управлін- ня Активи вважаються повернутими УСТАНОВНИКОВІ УПРАВЛІННЯ, а управління ними — припиненим.

8.7. У разі відмови УПРАВИТЕЛЯ від повернення Активів з управління, зокрема відмови від підписання проекту Акту повернення з управлін- ня, несвоєчасного підписання проекту такого акту, УПРАВИТЕЛЬ цим погоджується сплатити УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ неустойку в гро- шових коштах розміром 0,1 % оцінної вартості Активів, визначеної згідно зі статтею 21 Закону, за кожен день прострочення, починаючи з четвертого робочого дня від дня початку такого прострочення, а також погоджується на переведення зобов’язання УСТАНОВНИКА УПРАВЛІН- НЯ (боргу) на відшкодування власникові Активів усіх майнових втрат і витрат, яких такий власник зазнав унаслідок порушення визначених Законом строків повернення Активів з управління, зокрема упущену/ втрачену вигоду.

9. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

9.1. Контроль ефективності управління Активами УПРАВИТЕЛЕМ здійс- нює УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ відповідно до цього Договору та нор- мативно-правових актів України.

9.2. Оцінювання ефективності управління Активами здійснюється шляхом: • порівняльного аналізу результатів фінансово-господарської діяль-

ності УПРАВИТЕЛЯ з управління Активами за звітні періоди;

  • аналізу змісту заходів і стану використання та збереження Активів;
  • аналізу повноти і своєчасності дотримання УПРАВИТЕЛЕМ під час управління Активами визначених цим Договором таких загальних засад управління Активами, як збереження і збільшення економічної вартості Активів;
  • аналізу належного виконання УПРАВИТЕЛЕМ визначеного цим До- говором, розміру та відрахувань Винагороди УПРАВИТЕЛЯ, Витрат на управління та перерахування Доходів від управління.9.3. За строками складання звітності УПРАВИТЕЛЯ про результати управління Активами поділяється на місяць, I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців, календарний рік. Звітним місяцем є місяць, протягом якого здійснювалось управління Активами, незалежно від тривалості такого управління.9.4. Місячна звітність УПРАВИТЕЛЯ складається кожного місяця, на- ступного за звітним, станом на кінець останнього дня звітного місяця. Місячний звіт УПРАВИТЕЛЯ про результати управління Активами має містити таку інформацію:
  • суму Доходів від управління у звітному періоді за кожним об’єктом нерухомості окремо;
  • суму Витрат на управління у звітному періоді за кожним об’єктом нерухомості окремо;
  • розрахунок Винагороди УПРАВИТЕЛЯ у звітному періоді за кожним об’єктом нерухомості окремо;
  • суми податків, що підлягають сплаті УПРАВИТЕЛЕМ до Державного бюджету України за результатами здійснення управління Активами;
  • сумуДоходіввідуправлінняузвітномуперіодізавирахуваннямВи- нагороди УПРАВИТЕЛЯ, Витрат на управління, що підлягає перераху- ванню до Державного бюджету України;
  • стан виконання зобов’язань за договорами страхування Активів;
  • іншуінформацію,передбаченуцимДоговоромтаокремимиобґрун- тованими запитами УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ.9.5. Звітність УПРАВИТЕЛЯ за цим Договором складається з докумен- тів в обсязі, визначеному для фінансової звітності відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має включати (в частині, що стосується управління Актива- ми): баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів, складених за звітний період. Звітність УПРАВИТЕЛЯ за цим До- говором за результатами І кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців складається наростаючим підсумком з початку звітного року станом на кінець останнього дня кварталу щодо балансу (звіт про фінансовий стан) та звіту про фінансові результати. Річну звітність УПРАВИТЕЛЯ складають станом на 31 грудня року, за який подаються дані.

9.6. Звітність УПРАВИТЕЛЯ складається і подається в електронній і па- перовій формах УСТАНОВНИКУ УПРАВЛІННЯ у такі строки:

  • місячназвітність–непізніше10числакожногомісяця,щонастаєза звітним місяцем;
  • за I квартал – не пізніше 25 квітня;
  • за перше півріччя – не пізніше 25 липня;
  • за дев’ять місяців – не пізніше 25 жовтня;
  • річна – не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.Якщо останній день подання звітності припадає на вихідний, святко- вий чи інший неробочий день, останнім днем строку подання звітності є перший за ним робочий день.

    10. ПОРЯДОК ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ СТОРОНАМИ

    10.1. Звіти і відповіді УПРАВИТЕЛЯ на запити УСТАНОВНИКА УПРАВ- ЛІННЯ надсилають на електронну пошту УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ (ХХХХ). На вимогу УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ УПРАВИТЕЛЬ надсилає оригінали Звітів та інших документів на поштову адресу УСТАНОВНИ- КА УПРАВЛІННЯ: (ХХХХ).

    10.2. Запити УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ про надання інформації над- силають на електронну пошту УПРАВИТЕЛЯ (ХХХХХ). На вимогу УПРА- ВИТЕЛЯ УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ надсилає оригінали запитів на по- штову адресу УПРАВИТЕЛЯ (ХХХХХ).

    11. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

    11.1. У разі порушення своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законо- давствомУкраїни.Порушеннямзобов’язаньявляється їхневиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визна- чених змістом зобов’язання.

    11.2. УПРАВИТЕЛЬ несе відповідальність за пошкодження, втрату/зни- щення Активів з власної вини, в повному обсязі.

    11.3. УПРАВИТЕЛЬ особисто несе відповідальність за дії контрагентів, з 206

якими він вчиняв правочини, пов’язані з Активами, якщо внаслідок дій таких контрагентів Активам було завдано шкоди, економічна вартість Активів зменшилась.

12. ФОРС-МАЖОР

12.1. Сторони погодилися, що у разі виникнення форс-мажорних обста- вин, вони звільняються від відповідальності за невиконання або нена- лежне виконання зобов’язань, передбачених цим Договором.

12.2. До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, блокади, теро- ристичні акти; пожежі, землетруси, повені, інші надзвичайні ситуації, стихійні лиха чи природні явища; рішення органів влади (зокрема су- дів) та управління, що роблять неможливим чи обмежують подальше виконання Сторонами своїх зобов’язань за Договором, не були їм ві- домі або не могли бути передбачені Сторонами та перебувають поза волею Сторін.

12.3. У разі виникнення форс-мажорних обставин, Сторона, яка зазнала їх впливу, протягом 3 (трьох) календарних днів у письмовій формі пові- домляє іншу Сторону про наявність таких обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо Сторона без поважних причин не повідомила у зазначений строк про виникнення і наявність у неї форс-мажорних обставин, то в подальшому вона втрачає право посилатися на вплив таких обставин.

13. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

13.1. Цей Договір являється укладеним з дня нотаріального посвідчен- ня. Договір укладено українською мовою у 3-х (трьох) оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, один з яких зберігається в УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ, другий – в УПРАВИТЕЛЯ, третій у справах нотаріуса.

13.2. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору мають юридичну силу тільки в тому разі, коли вони зроблені у письмовій формі, з момен- ту підписання Сторонами та нотаріального посвідчення.

13.3. Якщо в будь-який момент часу будь-яка з умов цього Договору є або стає недійсною, незаконною або такою, що не може бути ви- конана примусово у будь-якому відношенні, це жодним способом не впливає на чинність, дійсність, законність або можливість примусового виконання решти умов цього Договору. Сторони погоджуються внести зміни або замінити будь-які недійсні, незаконні або такі, що не можуть

бути виконані примусово, умови цього Договору дійсними, законними і такими, що можуть бути виконані примусово, на умови, які – якомога більшою мірою та в інтересах Сторін – служать досягненню економіч- них та всіх інших цілей цього Договору.

13.4. Додаткові до цього Договору Договори становлять його невід’єм- ну частину і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін і нотаріаль- но посвідчені. Будь-які посилання у такому Договорі на цей Договір рівною мірою означають посилання на умови Додаткових до цього До- говору Договорів.

13.5. Сторони зобов’язуються протягом 3 (трьох) календарних днів по- відомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження, поштових і банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, зміни в установчих документах, складі уповноважених осіб (зокрема у складі виконавчих і контролюючих органів), а також про всі інші зміни, які можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим Договором.

13.6. Будь-яка інформація, що міститься у цьому Договорі та Додатко- вих до нього Договорах, документи та інформація, що стосується Ак- тивів, міститься у документах, запитах, звітах, що Сторони надсилають одна одній на виконання умов Договору, інших документах, складених Сторонами з метою виконання зобов’язань за Договором, інформація щодо умов Договору, укладання та/або виконання будь-якою із Сторін Договору, а також інформація, яка стала відомою про Сторону іншій Стороні у зв’язку з виконанням цього Договору, вважається конфіденці- йною, не підлягає розголошенню будь-яким третім особам за відсутно- сті прямої письмової згоди Сторони, окрім випадків, прямо встановле- них чинним законодавством України.

13.7. Спори, що виникають на підставі чи у зв’язку із цим Договором, підлягають вирішенню у судовому порядку за підвідомчістю та підсуд- ністю відповідно до чинного законодавства України.

13.8. Усі відносини, що виникають у зв’язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регулюються чинним законодавством України.

14. РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН

УСТАНОВНИК УПРАВЛІННЯ      УПРАВИТЕЛЬ

Інші теми
I
ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ІНСТИТУТУ УПРАВЛІННЯ АРЕШТОВАНИМ МАЙНОМ В УКРАЇНІ ТА У СВІТІ
VI
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ АКТИВІВ В УПРАВЛІННЯ АРМА
IX
РЕАЛІЗАЦІЯ ЯК СПОСІБ УПРАВЛІННЯ АРЕШТОВАНИМИ АКТИВАМИ