XII. ПРИПИНЕННЯ УПРАВЛІННЯ АРМА АРЕШТОВАНИМ МАЙНОМ

12.1 Ключові положення нормативних актів

Відповідно до частини 3 статті 20 Спеціального закону, у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт розміщених на рахунках АРМА грошових коштів чи банківських металів, АРМА перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх законного власника протягом трьох робочих днів з дня надання ним інформації про реквізити рахунку.

Відповідно до частини 8 статті 21 Спеціального закону, у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, АРМА у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації — повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про АРМА, АРМА перераховує у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також надходження від суду прийнятого ним судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт розміщених на рахунках АРМА коштів чи банківських металів, відповідні кошти та нараховані за ними відсотки або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними відсотків на рахунок їх законного власника.

Відповідно до підпункту 20 пункту 4 Положення про АРМА, АРМА по- вертає в разі надходження винесеного у межах наданих законом по- вноважень рішення прокурора, а також надходження від суду прийня- того ним судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів (рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових та інших прав), зазначені активи законному власнику, а в разі їх реалізації — повертає одержані від такої реалізації кошти, а також відсотки, нараховані як плата за користування банком такими коштами.

12.2 Підстави, форми та наслідки припинення управління АРМА арештованим майном

Як зазначалося1, управління арештованим майном — це тимчасовий захід, до того ж з невизначеним строком дії, який повністю залежить від тривалості арешту у кримінальному провадженні. Оскільки управління арештованим майном передбачає управління чужим майном, то, зрештою, воно має закінчуватись або поверненням майна власнику, або переданням такого майна на користь держави. Саме така модель припинення управління арештованим майном передбачена Спеціальним законом (частина 3 статті 20 та частина 8 статті 21) і Положенням про АРМА (підпункти 13 та 20 пункту 4).

Як свідчать наведені положення нормативних актів, дія інституту управління арештованими активами за Спеціальним законом безпосередньо залежить від дії арешту у кримінальному провадженні та результату кримінального провадження. Загалом за Спеціальним законом та КПК України можливі дві підстави для припинення управління арештованими активами:

а) припинення арешту майна у кримінальному провадженні;

б) завершення кримінального провадження конфіскацією чи спеціальною конфіскацією (у зв’язку з чим, власне, арешт також припиняється).

Разом з тим, на конкретних підставах припинення управління арештованим майном і практиці їх застосування варто зупинитися окремо.

Частина 3 статті 20 та частина 8 статті 21 Спеціального закону однією з двох альтернативних підстав припинення управління арештованим майном та його повернення власнику визначають надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів.

КПК України визначає лише один випадок, за якого прокурор самостійно без рішення слідчого судді уповноважений припинити арешт майна. Відповідно до частини 3 статті 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Разом з тим під «надходженням» відповідного рішення прокурора слід розуміти надходження такого рішення у письмовій формі від прокурора до АРМА належними засобами зв’язку.

Частина 3 статті 20 та частина 8 статті 21 Спеціального закону однією з двох альтернативних підстав припинення управління арештованим майном та його повернення власникові визначають надходження судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів.

Системне тлумачення цих норм Спеціального закону у взаємозв’язку з іншими його положеннями, а також відповідними положеннями КПК України (абзац 2 частини 1 статті 19, абзац 4 частини 1 статті 20, частина 5 статті 21 Спеціального закону, абзац 7 частини 6 статті 100, абзац 2 частини 1, частина 2, 4 статті 174, пункт 9 частини 1 статті 309 КПК України) свідчать, що і Спеціальний закон, і КПК України розмежовують рішення слідчого судді та рішення суду як окремі правові підстави настання конкретних правових наслідків.

Водночас, системне тлумачення норм КПК України дає підстави для висновку про те, що судове рішення та рішення слідчого судді за термінологією та змістом цих термінів не тотожні. Відповідно до статті 369 КПК України, судовим рішенням (вироком, ухвалою) є рішення, в якому саме суд (а не слідчий суддя) вирішує встановлені у КПК України питання. До того ж у Главі 29 КПК України, що присвячена видам, змісту, формі, порядку ухвалення судових рішень тощо, немає жодного згадування про рішення слідчих суддів. Відповідно до частини 1 статті 30 КПК України, у провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, кримінальному передбаченими цим кодексом. Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Отже, на відміну від суду, слідчий суддя не здійснює правосуддя у кримінальному провадженні. Відтак слідчий суддя та суд за КПК України мають різні функції, повноваження, мету і межі діяльності.

За таких обставин положення частини 3 статті 20 та частини 8 статті 21 Спеціального закону слід розуміти так, що підставою для повернення законному власнику активів (коштів, іншого майна), що раніше були передані в управління АРМА, або коштів, одержаних від реалізації такого майна, а також процентів, нарахованих як плата за користування банком відповідними коштами, є саме судове рішення (ухвала суду під час судового провадження чи ухвала апеляційного суду за результатами оскарження ухвали суду першої інстанції про накладення арешту на майно) про скасування арешту, а не рішення слідчого судді.

У продовження цих положень статей 20 та 21 Спеціального закону підпунктами 13 та 20 пункту 4 Положення про АРМА прямо передбачено, що саме надходження від суду прийнятого ним судового рішення про скасування арешту прийнятих в управління активів є підставою для повернення законному власнику активів (коштів, іншого майна), що раніше були передані в управління АРМА, або коштів, одержаних від реалізації такого майна, а також процентів, нарахованих як плата за користування банком відповідними коштами.

Варто зазначити, що під «надходженням» відповідного судового рішення слід розуміти надходження саме від суду (а не від будь-якої іншої особи) належним чином засвідченої копії повного тексту судового рішення до АРМА належними засобами зв’язку.

За наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 20 Спеціального закону, АРМА перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх законного власника протягом трьох робочих днів з дня надання ним інформації про реквізити рахунку.

У контексті цього аспекту норми частини 3 статті 20 Спеціального закону слід зазначити, що для АРМА важливо одержати саме від власника коштів реквізити рахунку, що належить саме йому, для здійснення від- повідного переказу. Питання достовірності відповідного повідомлення, здійснення волевиявлення саме власником коштів і належності відповідного рахунку саме власникові коштів, а не іншій особі, має бути доведено власником коштів. За наявності сумнівів у належності такого повідомлення власникові коштів, справжності його волевиявлення, належності саме власникові коштів відповідного рахунку, АРМА може відтермінувати відповідний переказ до з’ясування наведених обставин (зокрема перевірки дійсності наданої власником інформації про рахунок з метою попередження провокацій у вигляді повідомлення рахунку не власника, а третьої особи, чи рахунку, якого не існує, чи іншого введення АРМА в оману).

У практиці роботи АРМА наявні випадки повернення коштів, які було передано в управління АРМА, власникові після скасування їх арешту. До прикладу, у березні 2018 р. на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва АРМА було передано в управління грошові кошти сумою 185 млн грн. Водночас, Апеляційним судом м. Києва було скасовано арешт на частину зазначених грошових коштів. У зв’язку з цим на виконання вимог частини 3 статті 20 Спеціального закону, АРМА повернуло на поточний рахунок власника грошові кошти

сумою близько 100 млн грн і нараховані за ними відсотки.

Варто зазначити, що повернення власникові коштів чи банківських металів, раніше прийнятих в управління АРМА, може відбуватися лише на рахунок законного власника, тобто лише у безготівковій формі, незалежно від того, у якій саме формі (готівковій чи безготівковій) відповідні кошти приймалися АРМА в управління.

За наявності підстав, передбачених частиною 8 статті 21 Спеціального закону, АРМА повертає активи, що раніше були передані в управління АРМА, законному власнику. Відповідне повернення може бути здійснене лише на користь законного власника. Відповідно, особа, яка діє від імені власника, має надати АРМА належні підтвердження її повноважень на прийняття від АРМА відповідних активів у порядку частини 8 статті 21 Спеціального закону. Саме повернення оформлюється актом прийому-передачі.

У практиці роботи АРМА наявні випадки повернення активів, які було передано в управління АРМА. До прикладу, Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2018 скасовано арешт активів хлібза- воду No 3 у м. Харкові. Відтак, після надходження зазначеної ухвали, АРМА у встановлений строк невідкладно повернуло активи їх власнику. За 3,5 місяці управління підприємством управитель забезпечив ефективне управління активами, зберіг їх функціональне призначення та створив додаткові робочі місця. До Державного бюджету України від управління підприємством за цей час надійшло коштів на суму понад 4 млн грн.

За наявності підстав, передбачених частиною 8 статті 21 Спеціального закону, АРМА повертає законному власнику кошти, одержані від реалізації арештованих активів, що йому належали і були передані в управління АРМА, та проценти, нараховані як плата за користування банком відповідними коштами. Повернення таких коштів, так само як і коштів, що безпосередньо приймалися в управління АРМА, здійснюється лише у безготівковій формі на рахунок, що належить колишньому власнику активу, який було реалізовано.

Окремою підставою для припинення управління АРМА арештованим майном слід вважати також набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів у дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають у його управлінні, або перебували і були реалізовані з розміщенням одержаних від такої реалізації коштів на депозитному рахунку АРМА (стаття 23 Спеціального закону).

Системне тлумачення положень статті 23 Спеціального закону у взаємозв’язку з положеннями статей 1, 9, 19-21 Спеціального закону свідчить, що з набранням законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію у кримінальному провадженні, в якому були арештовані активи, щодо яких АРМА здійснювало управління на момент набрання законної сили вказаним рішенням, призводять до припинення управління АРМА таким майном у правовому режимі управління арештованим майном (у порядку та на умовах, визначених статтями 19–21 Спеціального закону) та початку управління ними в правовому режимі управління конфіскованим майном (у порядку та на умовах, визначених статтею 23 Спеціального закону)2.

12.3 Припинення управління арештованим майном у законодавстві та практиці іноземних країн

В іноземних юрисдикціях у разі виправдання обвинуваченого або невинесення остаточного рішення про конфіскацію, майно має бути якомога швидше повернуте своєму законному власнику у тому стані, в якому воно було під час вилучення, на підставі тимчасового розпорядження. У разі, коли законне походження майна все ще підлягає оскарженню, найважливішим є врахування законних інтересів власника такого майна, а також відповідних третіх сторін, залучених до управління та зберігання майна в належному стані3.

Однак, перш ніж повертати арештоване майно його власнику, деякі країни, як формально, так і неформально, дозволяють урядовим відомствам погашати заборгованість власника за рахунок вилученого майна. Це стосується передусім боргів перед податковими службами.

Наприклад у Бельгії, перед тим як повертати арештоване майно, Центральне агентство з вилучення та конфіскації (Central office for Seizure and Confiscations (COSC) має спочатку встановити, чи є будь-який борг перед державою, зокрема внески на соціальне страхування у власника арештованого майна.

Якщо закон передбачає, що дохід від продажу вилученого майна депонується на банківських рахунках із нарахуванням відсотків, закон має також визначити, хто отримає зароблені відсотки у разі невинесення рішення про остаточну конфіскацію і повернення майна власнику.

Так, у Бельгії кошти, отримані від продажу майна, депонуються на рахунку в банку на ім’я Центрального агентства з вилучення та конфіскації (Central Office for Seizure and Confiscation (COSC), а доходи відшкодовуються законному власнику активів разом із нарахованими відсотками, якщо рішення про конфіскацію не виноситься4.

Аналогічно у Колумбії власнику повертається сума від продажу майна разом із усіма процентами, отриманими на неї5.

Проте у Франції надходження депонуються на рахунку, яким управляє AGRASC, та якщо є рішення про повернення майна, то власнику повертається тільки первинна сума, а всі нараховані відсотки залишаються в розпорядженні агентства з управління активами для фінансування поточних витрат6.

  1. Детальніше див. пункт 4.1. Розділу IV цих Настанов
  2. Докладніше див. Розділ ХІІІ цих Настанов
  3. Open-ended Intergovernmental Working Group on Asset Recovery. URL: http://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/WorkingGroups/ workinggroup2/2017-August-24-25/V1705952e.pdf (last accessed 06.09.2018)
  4. Law of 26 March 2003. URL: http://www.etaamb.be/nl/wet-van-26-maart-2003_ n2003009298.html (last accessed 06.09.2018)
  5. Asset Forfeiture Code, created by Law 1708 of 2014 (Codigo de Extinción de Dominio). URL: http://www.secretariasenado.gov.co/senado/basedoc/ley_1708_2014.html (last accessed 06.09.2018)
  6. Law No. 2010-768 of 9 July 2010. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?c idTexte=JORFTEXT000022453925&categorieLien=id (last accessed 06.09.2018)
Інші теми
I
ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ІНСТИТУТУ УПРАВЛІННЯ АРЕШТОВАНИМ МАЙНОМ В УКРАЇНІ ТА У СВІТІ
VI
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ АКТИВІВ В УПРАВЛІННЯ АРМА
IX
РЕАЛІЗАЦІЯ ЯК СПОСІБ УПРАВЛІННЯ АРЕШТОВАНИМИ АКТИВАМИ